Марина досі регулярно приходить до квартири, з якої була змушена виїхати після удару. Вона перевіряє труби, опалення й сусідні квартири, бо від цього залежить, чи зможе колись безпечно повернутися додому.
Взимку 2026 року внаслідок удару по Харкову квартира Марини була серйозно пошкоджена. Вибуховою хвилею вирвало вікна разом із рамами, зруйнувало балкон, пошкодило двері, стіни, меблі й техніку. Частину речей довелося викинути — дрібні уламки скла застрягли в одязі та тканинах.
У момент удару Марина була вдома зі своєю 91-річною мамою. Після першого вибуху квартиру заповнили пил і уламки. Поки Марина допомагала мамі пройти через кімнату, стався другий удар. Вхідні двері заклинило, і жінкам довелося чекати допомоги, щоб вийти.
на 4-му поверсі
Після цього вони переїхали в інше житло неподалік.
Наслідки удару особливо гостро відчувалися взимку. У будинку були проблеми з опаленням, частина квартир залишалася порожньою, а в під’їзді бракувало вікон. Отвори закривали фанерою та плитами, але холод усе одно заходив усередину.
Пошкодження житла поступово перетворилося на місяці додаткових витрат і рішень: де жити, що замінити насамперед, як оплачувати ліки та побутові потреби і чи варто вже починати ремонт, якщо стан будинку залишається непередбачуваним.
Сім’я Марини отримала грошову допомогу від Естонської ради у справах біженців - 12 300 гривень на кожного члена родини. Допомогу надавали людям, чиє житло постраждало внаслідок обстрілів. Для сім’ї Марини це були витрати, які продовжували виникати вже після вимушеного переїзду: «Багато коштів пішло на переїзд. Потім ліки, потім оплата житла», - розповідає Марина.
Грошова допомога розрахована на покриття базових потреб, кошти не прив’язані до однієї конкретної покупки, тож родина могла сама визначити, що на той момент було найнеобхіднішим.
«Гроші прийшли буквально через день або два [після реєстрації на допомогу]. Я була дуже вдячна, бо це було дуже вчасно», - говорить Марина.
Після удару багато мешканців під’їзду виїхали. Деякі залишили їй ключі від квартир і просять перевіряти їх, коли вона приходить. «Я там як домовик, - жартує вона. - Вони всі просять: ну ти ж все одно прийдеш — зайди до нас, подивися».
Найбільше її зараз непокоїть система опалення. Після пошкоджень і тривалого простою складно передбачити, як поводитимуться труби та батареї після нового запуску. «Вони запустять, ми подивимось, що усе добре. А воно потече вночі чи наступного дня. Коли люди мешкають, вони одразу можуть дзвонити в аварійку. А там же нікого немає», - пояснює Марина.
Саме тому жінка поки не поспішає вкладати обмежені ресурси у великий ремонт. Якщо в порожній квартирі поруч прорве труби, нове відновлення знову може бути пошкоджене. Наслідки обстрілу не закінчуються після встановлення нових вікон чи першого ремонту. У багатоквартирному будинку повернення однієї родини залежить від стану всього будинку: опалення, води, спільних приміщень і квартир поруч.
Для людей, чиє житло пошкоджене війною, підготовка до холодів - це не лише питання опалення. Вона залежить від того, чи захищений будинок від холоду, чи працюють труби й батареї, чи безпечні вода та електрика, і чи можна взагалі повернутися додому.
Попри це, у розмові Марина багато жартує і зберігає оптимізм.
«Тримаюсь за все хороше. Я радію всьому. Ми з мамою прокидаємося — сонечко. Дощик іде — о, як гарно, що дощик іде».
На фото - дві пташки, які живуть разом із нею.
прихистила, стали частиною її родини.
Програма грошової допомоги за пріоритетами від Естонської ради у справах біженців реалізується за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України.